У нас, українців є
традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і
знайшла свій прихисток у потойбіччі.
Запалимо Свічку Пам’яті.
Запалимо Свічку Пам’яті.
Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми
не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на
голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших
серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від
повторення страшних помилок.
Пом’янімо душі померлих від голоду
Пом’янімо душі померлих від голоду
Прости нас, Господи
великий
Прости ще раз, в останній раз – Позбав нас від такого лиха! Народи всі і грішних нас.
Прости безумство наше, Боже,
Безвір’я й гордощі прости... Хто в бідах наших нам поможе? Спасти нас можеш тільки Ти. |
Дай силу нам себе
здолати,
Себе в собі перемогти, Тебе благають діти й мати – Спасти нас можеш тільки Ти.
Пречиста Діво, Божа
Мати,
Своїм нас сяйвом опромінь, Дай сил гріхи нам подолати На віки вічнії. Амінь! |