15 травня, середа

Міжнародний день сім’ї

Сім'я - це щастя, любов і удача,

Сім'я - це влітку поїздки на дачу.

Сім'я - це свято, сімейні дати,

Подарунки, покупки, приємні витрати.

Народження дітей, перший крок, перший лепет,

Мрії про хороше, хвилювання і трепет.

Сім'я - це праця, один про одного турбота,

Сім'я - це багато домашньої роботи.

Сім'я - це важливо!

Сім'я - це складно!

Але щасливо жити одному неможливо!

Завжди будьте разом, любов бережіть,

Образи і сварки подалі гоните,

Хочу, щоб про нас говорили друзі:

Яка гарна Ваша родина!

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня. Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї - єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.

Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.

Сучасні українські сім’ї дуже різні. Проте більшість з них потребують захисту і підтримки з боку держави. У свою чергу, сім’ї несуть відповідальність державного рівня за виховання дітей — нових членів нашого суспільства. За короткий час змінилося дуже  багато: сімейні цінності, пріоритети. Тому сучасні українські сім`ї дуже  відрізняються від сімей початку минулого століття.

Експерти та соціологи запевняють, що  нині модель української сім`ї наближається до європейської та американської. Особливо це стосується шлюбного віку, який зростає.  Молоді люди не поспішають одружуватись. Середній вік одруження чоловіків становить 30 років, жінок — 27. Стало «модно» не реєструвати шлюб, як кажуть у народі, жити на віру. Втрачено традицію багатодітності родин, навіть не зважаючи на соціальну допомогу

В Україні більшість сімей — неповні. Статистика каже, що понад два мільйони з них складається переважно з матері (їх  понад 76,3%) і в таких сім’ях виховується 1,5 мільйона дітей. На десятьох жінок припадає 11-12 народжених дітей.

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

Історія свята

У 1989 році Асамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім'ї. Мета — поглиблення розуміння питань родини, об'єднання можливостей різних країн для вирішення всіх найсерйозніших питань, пов'язаних із сім'єю. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним положенням родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає.

Отже, 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім'ї, який відзначається щороку 15 травня. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім'ї — єдність всієї людської сім'ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Підтримка української родини є важливим державним пріоритетом. В Україні розроблена стратегія демографічного розвитку на наступні 10 років. Діє Науково-дослідний Державний Інститут розвитку сім’ї та молоді.

Міцна родина, віра в Бога, повага до матері та батька – споконвічні цінності українського народу! Дружна сім’я є головною складовою частиною життя та успішності кожної людини.

Цікаві факти зі світу сім’ї :

 • 70 % українців вважають сім’ю найбільшою цінністю в житті.

 • Вагітна жінка має повторювати малечі, що вона її дуже любить та чекає – під час вагітності формуються як тіло, так і душа людини, її емоції та пам’ять.

 • 30 % вагітних жінок не відмовляють собі у бокалі сухого вина. Але і маленька порція алкоголю в майбутньому може призвести до порушення уваги та проблеми з пам’яттю. А регулярне вживання алкогольних напоїв веде до алкогольного синдрому малюка (маленька вага при народженні, деформації обличчя, малий розмір голови, низький коефіцієнт розумового розвитку).

 • Вагітні жінки, що активно палять, страждають від депресій наносять велику шкоду здоров’ю немовля: дітки ростуть гіперактивними, страждають від постійних істерик та скандалів, відстають від інших дітей в розвитку. Дитина народжується раніше від строку.

 • 95 % жінок народжують дітей на 2 тижня раніше або пізніше нарахованого строку.

 • 85 % вагітних жінок страждають від дефіциту вітамінів, внаслідок чого імунітет немовля слабшає.

 • В числі позитивних рис характеру для майбутнього дитини, батьки вважають: 55 % - впевненість у собі, 20 % - вміння рахуватися з іншими, 11 % - почуття гумору, 8 % - амбіційність, 6 % - рішучість.

 • З 18-місячного віку дитина розуміє прості пояснення батьків щодо небезпеки.

 • До 5-ти років словниковий запас дитини складає близько 2500 слів – це 18 % лексикону дорослих.

 • Немовля має спати 16 годин. Ніколи не треба будити сплячу дитинку – це руйнує її біоритми.

 • Дитяче ожиріння назвали «хворобою ХХІ століття». Головними винуватцями недуги є неякісне і незбалансоване харчування та малорухливий образ життя.

 • Працююча жінка приділяє увагу своїй дитині в середньому 12,5 хвилин на добу.

 • Більшість татусів лякають такі питання: «Я вже не потрібен коханій», «А якщо щось трапиться», «А він (малюк) завжди буде з нами в кімнаті?!», «Малюк такий маленький!», «Я не упораюсь», «Дитина буде неконтрольованою».

 • 70 % батьків враховують, що шльопати дитину – гарний виховний прийом, і тільки 30 % ніколи не підіймають руку на малечу.

 • В суспільстві, де діти не отримають ласку, рівень насильства серед дорослих збільшується в декілька разів.

 • На 90 % знижує травматизм дітей використання дитячих автомобільних крісел.

 • 15 % дітей при першому відвіданні школи лякає відсутність мами поруч, дуже строгий вчитель турбує 10 % дітей, через відсутність друзів у класі страждає 43 %  малечі.

Сім'я-це слово нам багато чого скаже.

Сім'я нам з народження в дорогу життя покаже.

І кожен, якою б з нею не був момент,

Чарівний, рідніше моментів і немає.

Сім'я з нами поруч завжди і скрізь,

Вона багато значить в кожній долі.

ЛЕГЕНДА ПРО ЩАСТЯ

Жив-був один поважний чоловік. Маєток мав панський, здоров‘я козацьке, дружину-красуню, сина-легеня та донечку-писанку. А золота – повні скрині. Жив собі звичним панським життям: палаци, розваги, жінки, вино ...

Одного вечора, втомлений від такого життя, він повертався додому. Назустріч йому старець. Сивий. Сунеться, ледь ноги волоче. Посміхається, а очі світяться, ясніше за зорі. Здивувався пан, зупинився... і до старця:

- Доброй ночі тобі, діду! Чого це очі у тебе блищать яскравіше, ніж зорі?

- Від щастя, сину! – посміхнувся дідок.

- Від щастя? - розреготався той.

– Та ти ж волоцюга! Подивися на себе! Не сміши мене, діду!

- Так... А ти, бачу, все маєш... А от щастя.... Щастя в тебе немає! – старий похитав головою і пішов далі.

Добрів пан до палацу, а сон не йде. До ранку думав про старого. Запали йому слова його прямо в серце. Рано встав і зажурився ще дужче. Все в нього наче є. А от щастя.... А щастя, справді, немає. Не один день та не одну ніч змарнував на ці роздуми, сон втратив, не міг собі спокою знайти. Якось зібрався, так щоб ніхто не бачив, і пішов в світ щастя шукати.

Йде, а назустріч йому каліка. Без ноги. Пальці обрубані. Ока немає. „О, - думає панок, - цей мабуть знає, спитаю”.

- Скажи-но, каліко, в чому щастя? Подивився той, скривився у посмішці:

- Щастя? Ти що, чоловіче, перший день на землі живеш? Зрозуміло, що щастя – в здоров‘ї. Був би я здоровим... Я б... Ех-ех-ех!!! - каліці навіть слів не вистачило. Він підняв свою палицю і потрусив над головою.

Задумався пан... „Ні, мабуть не в здоров‘ї справа. Я-от, здоров‘я маю, а щастя - ні.” Далі йде.... Зустрів біля церкви жебрака. Дав йому гривню й питає:

- Може ти знаєш, в чому щастя? - Немудрий ти, чоловіче... Звісно в грошах! Мав би я гроші, я б і будинок собі, і коня, і все-все мав би...

Знову задумався панок. Ні... ні... ні..... гроші я маю. Але ж нещасливий... То ж не в грошах щастя... Далі йде... Бачить, сидить при дорозі жінка зажурена. В чорному. Мов скам‘яніла.

- Чого Ви? Підняла та голову, а очі спухли від сліз. Думає панок, як нещасна, то точно знає, в чому щастя.

- Скажіть мені, жінко, в чому щастя? - Я довго прожила і точно знаю: щастя, сину, в сім‘ї. Мала я чоловіка і діточок. Але чоловік мій коханий загинув на війні, а синів хвороба забрала. Тепер я сама... – жінка опустила голову і гірко заплакала. Пішов пан, нічого не сказав. Але ж, думає, жінка теж помиляється. Я от маю і жінку, і дітей двох, а щастя все-одно не маю. Отож не в сім‘ї щастя....

У подорожі цій минуло чимало часу. Ось вже й до океану дійшов. Далі вже дороги немає. Поки мандрував світом, поки щастя шукав, грошей не стало – всі витратив. Дружина розлучилася й за іншого знатного пана заміж вийшла. Діти повиростали без батька та й по світу розлетілися, як горобці. Втомився чолов‘яга, якого вже й паном ніхто не називав, здоров‘я в тих мандрах втратив. Хворий став, самотній... Сумний-сумний... Вже й у нього борода сива на груди звисає, як у старця того. Забрів в якусь закинуту всіма хатинку... Зайшов... Нікого... Ліг на ліжко.... Ніч... Вітер гуде... Небо темне-темне... А ні зорі тобі, а ні місяця. На душі моторошно... Заплющив очі і майже заплакав... „Все життя своє поклав я на пошуки щастя, - думає, - так і не знайшов... все марно... Все той старець ... Клятий старець ...” Склав руки на грудях хрестом і відчув, як серце його помалу зупиняється, а сили полишають. Саме час й помирати ... Попрощався подумки із життям, пригадав дітей, дружину, маму й тата, друзів усіх, навіть старця... Все.... „Ось і настав мій кінець...”

Ранком прокинувся чоловік від яскравого сонячного промінчика. Тільки-но розплющив він очі, як пчихне!! А потім ще раз - ПЧИХ-ПЧИХ!!! Аж порох з нього, старого, посипався... Подивився він на жовтогаряче сонце і посміхнувся. Вперше за усю свою подорож... Вперше після того, як побачив старця. І так йому легко стало, так спокійно на душі, так приємно і затишно, що аж сльози навернулися... сльози РАДОСТІ.... І в цю мить він відчув, що ЩАСЛИВИЙ. Вперше за все своє життя... Ось воно, ЩАСТЯ... Ось воно.... Присів він на лаву, збентежений таким несподіваним почуттям, і зрозумів:

НІКОЛИ ТАК НЕ БУДЕ, ЩО Б БУЛО ВСЕ! ЗАВЖДИ ЧОГОСЬ НЕ ВИСТАЧАЄ: ГРОШЕЙ, ЗДОРОВ‘Я, ЛЮБОВІ ... В ПОШУКАХ ЦЬОГО МИ НЕ ПОМІЧАЄМО ТОГО, ЩО МАЄМО ... І НЕ ВМІЄМО РАДІТИ ТОМУ, ЩО В НАС Є ... ЩАСЛИВИЙ НЕ ТОЙ, ХТО ВСЕ МАЄ, А ТОЙ, ХТО РАДІЄ ТОМУ, ЩО В НЬОГО Є.

Пішов старець з цією думкою. Дивився на світ новими очима і дивувався красі його. На вустах була посмішка, а очі його сяяли яскравіше за зорі. Ось таким я його і зустрів.